Форма входу

Категорії розділу

Dissertations / Дисертації-доповіді [42]
Dissertations on public certification / Дисертація-доповідь по виконаним та друкованим роботам на правах препринту доповіді
Responses and reviews of dissertations / Відгуки та рецензії на дисертації [13]
Responses and reviews of dissertations / Відгуки офіційних рецензентів, рішення наукових семінарів, відгуки фахівців

Пошук

Наше опитування

Оцените мой сайт
Всього відповідей: 30

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Друзі сайту





Субота, 16.01.2021, 16:47
Вітаю Вас Гість | RSS
ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКО-СОЦІОКУЛЬТУРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Головна | Реєстрація | Вхід
Dissertations / Каталог статей


Головна » Статті » Dissertations / Дисертації-доповіді

Oksana Yanoshac-Pshibila - to Dissertation Art "Heritage of European Nation-Ukrainian"/"Спадщина Європейського Народу"-4
УДК 728.03(477.86) "19/20”
                                                                                                  Янощак-Пшибила О.Я. ст.викл.
                                                                                                        факультету «архітектури та
                                                                                                        містобудування»
 
Архітектура садибного житла кінця ХХ початку ХХІ ст. на Прикарпатті
 
       Стаття присвячена особливостям розвитку архітектури житла кінця ХХ початку ХХІ ст. Проаналізовано окремі архітектурні термінологічні ситуації. Визначена роль ситуацій в архітектурному процесі .
       Ключові слова: архітектура, будівництво, житла, архітектурний об’єкт, індивідуальне помешкання, зона побутового процесу, комбінований тип.
 
        Постановка проблеми. Проблемою розвитку сучасної архітектури України зокрема на Прикарпатті, архітектурної термінології є те, що традиційно поняття «садибне житло» ототожнюють у першу чергу із сільським житлом. Проте, для уточнення поняття потрібно використовувати термінологію.
        Аналіз останніх досліджень та публікацій. Важливе значення для дослідження архітектури ХХ початку ХХІ ст. зокрема соціально-економічні основи планування та забудови міст та їх проблем і вирішення. Відповіді на ці надзвичайно складні питання дали аналізи матеріальної культури, зокрема Прикарпаття, яка з одного боку характеризується мінливістю й різноманітністю, а з іншого сильним і помітним впливом традицій, що зумовлює тривале збереження сформованих осбливостей - мали розробки сучасних науковців, архітекторів та зарубіжних спеціалістів: Р. Сілецький, П. Федик, Я. Тараса, В. Фролеця, Т. Філімонова, Р.Реінфуса, В. Ніколаєнка, Н. Шило, Ю.Рєпіна, Л.Бачинського, М. Дьоміна, В. Гусакова та багато інші.
      Мета роботи. Розкрити особливості архітектури садибного житла кінця ХХ початку ХХІ ст. на Прикарпатті.
      Основні результати дослідження. До карпатського етнографічного району належать Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська (крім східної частини), Чернівецька, більша частина Тернопільської областей. В Карпатському етнографічному районі виділяються три основні підгрупи: Прикарпаття, власне Карпати, Закарпаття. Так історично, склалося, що, перебуваючи у складі різних держав, українці зберегли свою етнокультуру, хоча і не уникли деяких взаємовпливів з культурами словаків, угорців, румунського, німецького етносу та поляків. Водночас, незважаючи на складання упродовж віків регіональних особливостей житла (зокрема народного), незаперечним є факт його русько-українського походження, оскільки основні його складові частиниздебільшого аплікуються на русько-українську основу [1, с. 62-63; 2, с. 160; 3, с. 29, 41, 63; 4, с. 8; 5, с. 243]. Тож, мешканці гірських районів карпат зберегли найархаїчніші риси культури.
      Етнографічний район Карпат і Прикарпаття має ще історичну назву Галичина. У Х — ХІ ст. (входила до складу Київської Русі, В ХІІ ст. - це Галицьке князівство, а ХІІІ — XIV ст. Галицько-Волинське). На сьогоднішній час Галичиною прийнято вважати території Івано-Франківської, Львівської, Тернопільської, Чернівецької областей. Частину етнографічних груп цих областей, перехідні між Поділлям і Гуцульщиною.
       Такі історичні міста Прикарпаття як Львів, Івано-Франківськ (Коломия, Косів, Яремче (ф. № 1), Надвірна), Чернівці, Тернопіль тощо, мають цілі мікрорайони, забудовані індивідуальним житлом. В літературі зустрічається значна кількість термінів (індивідуального помешкання), якими позначають такий тип житла: котедж, вілла, особняк, садиба, одно-родинне житло, резиденція, іноді блоковане житло. Сучасні будівельні норми відносять до індивідуальної житлової забудови такі споруди: одноквартирні, двоквартирні і блоковані житлові будинки висотою до трьох поверхів, що споруджуються на території Прикарпаття (України) за рахунок коштів індивідуальних забудовників, житлово-будівельних кооперативів, підприємств та установ для подальшого продажу (передачі) [5, с. 12].
       Водночас сучасні дослідники житла, наприклад, доктор архітектури В. Ніколаєнко виокремлює такі різновиди індивідуального житлового утворення: ординарне, рентабельне та утилітарне [6]. Водночас для цих видів індивідуальних житлових утворень науковець виокремлює такі їх базові форми: садиба, дача, локалітет, фольварк та вілла [7, с. 5-13].
       Дослідник міського малоповерхового житла Н. Шило у своїй дисертаційній роботі на здобуття вченого звання кандидата архітектури визначає три основні типи малоповерхових будинків з найкращими експлуатаційними показниками, а саме: садибні однородинні будинки, блоковані будинки та будинки із комбінованою об’ємно-планувальною структурою. Водночас у цій роботі запропоновано таку номенклатуру садибних будинків для міського будівництва: для вузьких ділянок, з розширеним складом рекреаційних приміщень, з приміщеннями для підприємницької діяльності, будинок з можливістю збільшення у процесі експлуатації та будинок для споріднених сімей.
        Будинок садибного типу призначено головним чином для будівництва у сільській місцевості та у малих містах [8, с. 10-29]. В термінології, що використовується в сучасних українських нормативних документах, застосують термін «одноквартирний житловий будинок (чи котедж)», водночас не пояснюючи різницю між ними: «Житло I категорії (комерційне) – житло з нормованими нижніми і ненормованими верхніми межами площ квартир та одноквартирних житлових будинків (чи котеджів), які забезпечують рівень комфорту проживання не нижчий за мінімально допустимий» [9, 15 с.].
       Водночас існує практика визначення терміна відповідно до місце розташування споруди. Житлові будинки залежно від місця розташування на певних земельних ділянках можуть одержати статус: індивідуального житлового будинку (категорія земель житлової й суспільної забудови); садового будинку (категорія земель сільськогосподарського призначення); дачного будинку (категорія земель рекреаційного призначення).
      Одним із найавторитетніших дослідників у сфері архітектури сучасного житла є доктор архітектури Ю. Рєпін. В його роботі «Архітектура житла», яка побачила світ у 2003 р., так само подано певну класифікацію. Садибний будинок, за термінологією автора – це атрибут сільського житла. Котедж або особняк – переважно міський тип. На відміну від сільської садиби, котеджі майже не мають ділянки або вона дуже мала, оскільки його мешканці не пов’язані із сільськогосподарським виробництвом. Отже, автор визнає, що і котедж, і особняк є фактично садибним житлом, хоча земельна ділянка є дуже малою: «Котедж транспортувався у місто і став основним елементом міської забудови з невеликою земельною ділянкою» [10]. Автор розрізняє такі поняття, як дача і вілла, які він розглядає як сезонне житло, а різняться вони розмірами, комфортом та набором приміщень [11].
       Немаловажну роль у своїх дослідженнях зробила Л.Г.Бачинська. У її монографії «Архітектура житла» розглянуті немаловажні аспекти проблеми теорії та практики структуроутворення, що виникають при проектуванні, реконструкції житла. Особливо зауважуємо, що дана праця є для архітекторів-науковців, проектувальників, викладачів і студентів вищих навчальних закладів, які проходять підготовку за фахом «Архітектура» [15, с. 6-18].
      Немало важну роль відіграють і відпочинкові комплекси (ф. № 2 - 5), спортивно-оздоровчі, реабілітаційні тощо.
      Дані дослідження сучасних науковців України та закордонних фахівців беруться за основи, використовуються у вищих навчальних вузах, зокрема Івано-Франківському університеті імені Короля Данила Галицького на факультеті «архітектури та містобудування».
      Тож, територіальні межі Прикарпаття для сучасних забудовників є цікавими і проблематичними. Потрібно враховувати структуру ґрунтів, особливо сейсмічно нестабільність даного регіону, а також етнічні особливості в забудові міст чи селищ. Ми вже згадували у статті про багатство Прикарпатського етнографічного регіону, який безсумнівно впливав на розвиток культури, зокрема архітектурної у сучасному контексті.
      Архітектура Прикарпаття ХХ-ХХІ ст. є цікавої та не повторною. Перед сучасними архітекторами стоять низка цікавих проектів та їх вирішення, а також збереження та реставрації будівль які прийшли в спадок, особливо зауважуємо їх взаємна гармонія між собою, але на привеликий жаль зустрічаються кітчові моменти.
    Видатними метрами сучасноїх архітектури Прикарпаття, які займаються безпосередньо проектуванням, реконструкцією, реставрацією, важають: Ю.Джигуля, К.Малярчука, В.Марченка (ф. № 6), В.Следзья, М.Ягольника (Львів); І.Шумин (ф. № 7), М.Капака (ф. № 8), О.Микуляка, Я.Недоляка, Ю.Фабрики, І.Шумина, З.Соколовського (Івано-Франківськ); В.Кишлярука (Чернівці) та багато інші.
      Архітектори здебільшого вирішують різноманітні прпоблеми різного характеру. Насамперед, вирішення проблем проектування і будівництва житла неможливе поза організацією цього процессу державою. Без правильного визначення співвівдношення капіталовкладень у державне та приватне будівництво.
      Незважаючи на проблеми зростання і реорганізації господарства, процесс житлового будівництва треба планувати і спрямовувати як у державному так і в приватному руслі.
      Українське будівництво взагалом базуючись на попередньому досвіді типового проектування (такзваної Радянеської архітектури), запозичино не тільки основну орієнтацію на секційну структуру будинку, але і його недоліки. Причому, чим вище поверховість, тим більше загострюються протиріччя між якостями просторової організації споруди, її гігієнічними та економічними характеристиками.
      Тобто потрібно пропагувати нові типи структур в архітьектурній науці та проектній практиці Були зумовлені намаганнями зєднати у єдиній структурі комфорт проживання, оригінальність побудови і зовнішнього вигляду та економічність проектного вирішення.
       Тож, винаходи у структурі житла неможливі без розуміння його сутності, що формується під впливом суспільно-історичного, соціально-економічного та законодавчого процесу, який визначає характер функціональних та естетичних проблем людини, особливо багато вчому залежить від виду діяльності держави та її економіки.
       Висновок: На нашу думку, логічним буде застосування такого узагальнюйочого терміну, як «садибне житло», і до міського житла. Садиба – це найбільш містка змістова форма, термін, яким можна узагальнити різноманіття понять та визначень стосовно індивідуального житла. Визначення «садиба» можна застосовувати практично до усіх типів індивідуального житла, оскільки пропонується трактувати садибу як споруду з ділянкою землі, що належить власникам споруди. Місцерозташування ділянки (село чи місто) пропонується вважати неістотним для цієї класифікації, тому, відповідно, наявність господарських споруд також є необов’язковою ознакою садиби. Проте, для уточнення поняття можна використовувати терміни сільське садибне житло і міське садибне житло. Садибний будинок не обов’язково мусить бути однородинним. Він може бути призначений для проживання декількох (1– 4) сімей.
       Тож на основі проведеного дослідження визначено, що житлове середовище – це є самостійний містобудівельний об’єкт наукового аналізу та техніко-економічного обґрунтовування, який має територіальну цілісність, соціальну, комунікаційно-просторовий зв’язок між функціональними ситуаціями міста, району чи селищ.
      Подальші дослідження планується проводит з вивчення проблеми архітектури та містобудування зокрема Прикарпатського регіону.
ф. № 1. Автор фотограіфї Зеновій Соколовський, м. Яремче 1977р «Хата пана Івана»
ф. № 2. Автор фотограіфї Зеновій Соколовський 1977р, м. Яремре ресторан «Гуцульщина», архітектор І.Боднарук
ф. № 3. Автор фотограіфї Зеновія Соколовського1977р , м. Яремче відпочинковий комплекс «Гуцульщина»
ф. № 4. Автор фотограіфї Зеновія Соколовського1980р , відпочинковий комплекс «Беркут» на Яблуницькому перевалі, Надвірнянського р-н Іваон-Франківської обл (1980р)
ф. № 5. Автор фотограіфї Зеновія Соколовського 1980 р. відпочинковий комплекс «Беркут», інтер'єр ресторану.
ф. № 6. Архітектор В. Марченко. Житловий комплекс на 29 квартир по вул. Повстанській в м. Львові. 2000 р.
ф. № 7. Архітектор І.Шумин. музей «Писанка». в м. Коломиї Івано-Франківської обл.
 
Література:
    1. Альбом-довідник «Архітектори України» - К.: КОРЛАЙН, 2007. – 192 с., іл.
    2. Бачинська Л.Г. Архітектура житла: Проблеми території та практики структуро-утворення. – К.: Грамота, 2004. – 408 с.: іл.
    3. Бломквист Е.Э. крестянские постройки русских, украинцев и белорусов // Восточнославянский этнографыческий сборник. – М.: [б. в.], 1956. – 395 с.
    4. Бойківщина: Історико-етнографічне дослідження. – К.: Наукова думка, 1983. – 246 с.
    5. Драгун В.И. Народное жилище венгров Закарпатья ХІХ-ХХ веков. – М.: [б.в.], 1976. – 232 с.
   6. Лемківщина: Історико-етнографічне дослідження. У 2-х т. – Львів: Світ, 1999. – Т. І. Матеріальна культура. 36 с.
    7. Архитектура гражданских и промышленных зданий. Т. 3 / Под ред. К.К. Шевцова. – М.: Стройиздат, 1983. – с. 12. 396 с.
     8. ДБН 79-92. Житлові будинки для індивідуальних забудовників України. П. 1.1.
   9. Ніколаєнко В.А. Типологічні та методологічні проблеми формування індивідуальної малоповерхової житлової забудови в Україні : Автореф. дис... д-ра архітектури: 18.00.01 / Ніколаєнко Володимир Анатолійович ; Харківський держ. технічний ун-т будівництва та архітектури. - Х., 1999. - 35 с.
    10. Змеул С.Г., Б.А. Маханько Б.А. Архитектурная типология зданий и сооружений. – М.: Архитектура-С, 2004. – 29 с.
     11. Архитектурное проектирование жилых зданий / Под ред. М.В. Лисициана та Є.С. Пронина. – М.: Архітектура-С, 2006. – 15 с.
     12. Державні будівельні норми України. Житлові будинки. Основні положення, ДБН В.2.2-15-2005, Додаток Б.
    13. Репин Ю. Архитектура жилища. – К.: КП "НИИСЄП”, АПЦ "Тираж”, 2003. – 173 с.
    14. Колодрубська О. І. Принципи формування архітектурно-планувальних рішень сільського садибного житла Західного Поділля : дис... канд. архітектури: 18.00.02 /


Джерело: http://www.cic-wsc.org
Категорія: Dissertations / Дисертації-доповіді | Додав: Vasiljev (29.03.2011) | Автор: Янощак-Пшибила О.Я.
Переглядів: 2278 | Теги: Z. Sokolovskiy, Yanoshak-Pshybyla O.Ya., Dr O.Ya. Yanoshak-Pshybyla, Змеул С.Г., Янощак-Пшибила О.Я., Репин Ю., Б.А. Маханько Б.А., Бломквист Е.Э. | Рейтинг: 5.0/1 |
Всього коментарів: 0

Copyright MyCorp © 2021