Форма входу

Категорії розділу

Dissertations / Дисертації-доповіді [42]
Dissertations on public certification / Дисертація-доповідь по виконаним та друкованим роботам на правах препринту доповіді
Responses and reviews of dissertations / Відгуки та рецензії на дисертації [13]
Responses and reviews of dissertations / Відгуки офіційних рецензентів, рішення наукових семінарів, відгуки фахівців

Пошук

Наше опитування

Оцените мой сайт
Всього відповідей: 30

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Друзі сайту





Понеділок, 20.09.2021, 12:51
Вітаю Вас Гість | RSS
ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКО-СОЦІОКУЛЬТУРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Головна | Реєстрація | Вхід
Dissertations / Каталог статей


Головна » Статті » Dissertations / Дисертації-доповіді

Дисертація Гребенюка В.В. "Концептульні засади соціально-орієнтованої економіки України" (на правах препринта доповіді)
Українське (азовське ) відділення Академії економічних наук і
підприємницької діяльності

  на правах препринта доповіді


Гребенюк Валерій Володимирович



Концептульні засади соціально- орієнтованої 
економіки України
(досвід методологічного аналізу розвитку малого підприємництва)


   


Спеціальність „Економіка підприємництва”


Д И С Е Р Т А Ц І Я

На здобуття університетського наукового ступеня „доктора комерції” у формі накової доповіді



Івано-Франківськ, 2009

Робота виконана в ПВНЗ „Європейський Університет” рівненська філія та в МКП „Інститі економіко-соціокультурних досліджень” ім. Ольги Васильєвої-Католик


Офіційні рецензенти:

Кузьмак О.І. – к.е.н., доц. зав. кафедрою менеджменту ПВНЗ „Європейський Університет”

Онокало В.Г. – к.е.н., доц. кафедри економіки ПВНЗ „Європейський Університет”

Топішко І.І. – к.е.н., доц. зав.кафедри економічної теорії Національний університет 
„Острозька Академія”
Турецький О.А. – д.е.н., проф., академік Академії економічних наук України, член 
Президії Азовського (Українського) відділення Академії ЕНіПД, професор Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова


Наукові консультанти:

Єременко В.Г. - д.е.н., проф., зав. кафедри фундаментальних економічних дисциплін Державної Академії статистики, обліку та аудиту Держкомстату України
Васильєв-Мюллер О.В. – д.е.н., с.н.с., член Нью-Йоркської Академії наук, Почесний член Академії Ені ПД Росії


Обговорення відбулося „26” травня 2009 р. в 12 годин на науковому семінарі – засіданні кафедри «Обліку і аудиту» Івано-Франківського Університету права ім. Короля Данило Галицького, Українського (Азовського ) відділення Академії економічних наук і підприємницької діяльності та Інститу економіко-соціокультурних досліджень ім. Ольги Васильєвої-Католик

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Івано-Франківського Університету права ім. Короля Данило Галицького.




Дисертація у формі наукової доповіді розіслана „6” квітня 2009 р.

За вченого секретаря Інститу економіко-соціокультурних 
досліджень ім. Ольги Васильєвої-Католик І.В.Макарук
 

1. Загальна характеристика роботи


   Актуальність теми дослідження. Задекларувавши своє прагнення на входження у світове економічне співтовариство, до розбудови громадянського суспільства, розвитку ринкової економіки перед Україною постає ще одне вкрай важливе завдання – забезпечення соціально-економічного розвитку через науково-обгрунтовану політику та розробку механізмів її реалізації, адже серед ключових пріоритетів сучасного суспільства особливу роль відіграє процес посилення соціальної орієнтації економічних систем, підпорядкування економічної політики держави завданням розвитку людини. Відійшли у минуле ті часи, коли виробництво можна було розвивати за рахунок людей. Сучасна економіка вимагає складної робочої сили, висококваліфікованих працівників, а їх праця – гідної оплати. Доходи населення формують платоспроможний попит, а останній – головний двигун зростання у ринковій економіці. Підвищення добробуту, таким чином, – не тільки результат, але й абсолютно необхідна передумова економічного зростання. А це положення саме по собі підносить соціальні завдання у ранг пріоритетних. Саме по цій причині на сучасному етапі постає завдання по теоретичному осмисленню та аналізу сутності цієї функції держави як базису для розробки практичних рекомендацій щодо впровадження механізмів її реалізації. 
   Для кращого розуміння важливості „соціальних функцій держави”, „соціальної політики”, вважаємо, слід звернутися до умов формування, зародження, еволюції цих понять, до з’ясування етимології даних категорій.
   Поняття соціально орієнтована економіка ассоціюється з досягненнями повоєнної німецької економічної школи, а саме з Людвигом Ерхардом, який вважав що у Німеччині в 60 роках ХХ сторіччя вже було побудовано бескласове суспільство, т.з. сформоване суспільство. Нам часто доводиться чути про „соціальну державу”, „соціальну ринкову економіку”, „соціальний захист” і т.д. В уяві пересічного громадянина ці поняття близькі і, навіть часто ототожнюються. Передумовами для розвитку сучасної соціальної ринкової економіки є також і економіка „вільного ціноутворення” із властивими їй перевагами та недоліками. 
   За визначенням французького економіста Жана-Пьєра Лоріо, під „ринковою економікою” слід розуміти систему, в якій товарообіг і ціни на товари залежать від попиту і пропозиції на вільній основі (вільне ціноутворення). Характерними рисами вільної ринкової економіки є:
1) приватна власність на засоби виробництва;
2) діяльність на принципах економії ресурсів;
3) ціноутворення шляхом вільної конкуренції на ринках.
   Тип форми господарювання саме з такими рисами називали понад двісті років тому „вільною ринковою економікою”. В тодішній економічній теорії панував принцип „вільного підприємництва”. Вважалося, що економіка є самодостатньою і має всі можливості розвиватися вільно, без зовнішнього втручання. „Невидима рука” ринку сама впорається із своїми проблемами (А. Сміт). 
   Окрім відомих переваг, „вільна ринкова економіка” має той суттєвий недолік, що полишена сама на себе, вона з часом руйнує і спростовує свої власні принципи – приватну власність товаровиробників підпорядковує величезним монополіям, „вільне ціноутворення” з часом спотворюється монополістичним. Головна продуктивна сила суспільства – наймана праця зазнає, при цьому вкрай негативного впливу, адже внаслідок надмірної пропозиції робочої сили доходи робітників час від часу опускаються до рівня, що є нижчими за прожиткові. Таким чином, „вільна ринкова економіка” поступово призводила до соціальних потрясінь і як наслідок зубожіння все нових верств населення, що в кінцевому підсумку поставило під загрозу її існування взагалі.
   Шляхом тривалої еволюції в розвинених країнах поступово почали виробляти такий соціально-економічний устрій, який зміг би поєднати переваги ринкової економіки, а саме економіки з розподіленою відповідальністю (швидкий технічний прогрес, стимулювання виробництва та продуктивності праці на основі збереження конкуренції), з одночасним усуненням недоліків „вільної економіки” (існування монополізму, соціально-економічного зубожіння працюючих і т.д.).
Історично формувався новий соціально – економічний устрій, який поки що має назву „соціальна ринкова економіка”. Новий лад вже передбачав зростання обгрунтованого втручання держави в економічні та соціальні процеси. Визнано, що держава повинна підтримувати механізм дії конкурентного середовища для того, щоб економіка діяла на користь усіх верств населення і не занепадала, а також забезпечувала виконання Цілей Тисячоліття (ООН, 2000). Таким чином „соціальна ринкова економіка” – це соціально-економічний устрій, економічну основу якого становить розподілена відповідальність, яка має себе проявити на різноманітних ринках, проте він не може розв’язати багатьох соціальних проблем, а тому потрібно корегуючий вплив держави. Такий соціально-економічний устрій і відповідна йому політика переслідують певні основоположні цілі. Економіка в цілому має розвиватися на ринкових засадах, кожна людина повинна отримати достатньо свободи в економічній сфері, особиста ініціатива приватних підприємців одержує щонайбільшого сприяння й заохочення з боку держави, передбачає державне втручання у функціонування „соціальної ринкової економіки”. Центральна мета СРЕ – забезпечення поступового розвитку світового суспільства, а також створення умов для всебічного розвитку громадян і задоволення їх потреб. Отримання власного добробуту не повинно відбуватись за рахунок інших; товари мають розподілятися справедливо. Всі члени суспільства мають отримати певний гарантований прожитковий мінімум, гідний людини як особистості.
   Невизначеність базових понять „соціальні відносини”, „соціальна політика держави”, „соціальна функція держави”, „соціальна сфера”, призводить до великої кількості прогалин у практичній діяльності держави щодо вирішення соціальних проблем, оскільки соціальна політика є неадекватною зростаючим потребам суспільства. 
   Звернемося до етимології понять „функція” і „політика”. Термін „політика” походить від грецького „politika” (державні, громадські справи, „polis” – держава), „функція” – від латинського „functio” (виконання, здійснення, тобто діяльність, обов’язок, робота, зовнішній прояв властивостей будь-якого об’єкта у даній системі відносин). Відповідно до вищесказаного, роль держави у здійсненні соціальних реформ слід розглядати не з точки зору розробки нею лише нормативів та декларацій, а передусім як обов’язок, правило по впровадженню соціальних стандартів в життя. Можна сказати, що соціальну політику держави слід розглядати як узгоджену, науково обґрунтовану систему заходів, спрямованих на забезпечення відповідних умов для виконання нею вказаного обов’язку.
   Говорячи про складність процесу реалізації задекларованих соціальних стандартів українською державою, слід відмітити декілька „бар’єрів” на цьому шляху.
   По-перше, зараз Україна лише розпочинає свій рух в бік створення цивілізованих ринкових відносин із розбудовою відповідної інфраструктури. Це робиться для того, щоб не сталося повернення до кардинально протилежних тенденцій держави з абсолютним централізмом (не урахуванням інтересів цілих прошарків активно працюючого населення) та диктатом масової безвідповідальності (яку ще назівають „плановою економікою”). Тому цей процес не може бути одномоментним – слід пройти нелегкий період становлення. Цей період є переходом від одного типу економічного мислення до кардинально нового, більш прогресивного. Однак на сьогодні вже існує законодавче регулювання багатьох соціальних питань. Це стосується, приміром, робочого часу, діяльності галузевих профспілкових структур тощо. Процес розвивається в потрібному напрямку і не слід в цьому питанні ставити часові межі. 
   По-друге, на сьогодні існує певна невизначеність сутності, а відповідно, недосконале уявлення про соціальну сферу взагалі. Ще користуються літературою (з аналізу деяких офіційних документів), де вона розглядається як сукупність установ і систем невиробничого характеру, які надають послуги з освіти, культури, охорони здоров’я тощо. Таке кон’юнктурне розуміння веде до збудження штучної конфліктності і невірної практичної орієнтації, оскільки виробництво – як основна сфера життєдіяльності суспільства опиняється, в такому випадку за рамками соціальної сфери. І тому, якщо під соціальною сферою розуміється лише сукупність невиробничих установ, які займаються наданням соціальних послуг, то багато явищ, які також є складовими такої сфери, залишаються поза увагою державних органів, які розробляють соціальну політику та відповідають за її реалізацію. Наслідком такого замовного теоретизування у розумінні соціальної сфери є наявність великої кількості прогалин у практичній діяльності щодо вирішення соціальних проблем, оскільки соціальна політика, при цьому, є неадекватною об’єктивним потребам суспільства. Тому першочерговою задачею, на наш погляд, на сучасному етапі повинно стати з’ясування „компетенції” держави щодо регулювання соціальних процесів, а також права та обов’язки держави при виконанні нею своєї соціальної функції. У першу чергу мова йде про розв’язання проблем, які загрожують цілісності або взагалі існуванню соціуму (забезпечення достатнього рівня життя кожної людини, запобігання бідності та надмірній диференціації доходів населення тощо).
   По-третє, здійснення ефективної соціальної політики гальмується внаслідок несприятливих умов для самореалізації соціального потенціалу людини. І тут головною рушійною силою є розвиток соціально-статусних відносин на базі формування середнього класу. Історичний досвід свідчить, що демократичне суспільство можливе лише за підтримки громадян, які в матеріальному плані не залежать безпосередньо від влади, проте в той же час здатні створювати в суспільстві економічні та соціально-політичні передумови для підтримки влади та існуючих громадянських інститутів „Вектори” всіх соціально-економічних перетворень повинні бути підпорядковані інтересам тих, найбільш багаточисельних прошарків населення, яких в західній соціології та політології визначають як „середній клас”. Саме ця частина населення, в будь-якій країні завжди була і на сьогодні є самою надійною основою соціально-економічних, ринково-демократичних перетворень в громадянському суспільстві. Західна модель середнього класу характеризує його як економічно активну частину громадян, які мають гідний для людини ХХІ століття рівень матеріального добробуту. Цього вони досягають власною працею, розуміючи свої соціальні та економічні інтереси та діють для їх найбільш повної реалізації.
   При розгляді питання про побудову економіки на ринкових засадах із високими соціальними стандартами, слід звернутися до ролі малого бізнесу як основи суспільних перетворень та гаранту незворотності позитивних процесів. Проблема соціальної відповідальності бізнесу, необхідності збільшення соціальних інвестицій від підприємницької діяльності, - набула сьогодні вкрай важливого значення. Варто сказати, що це проблема не лише державних органів, що реалізують соціальну політику, міжнародних організацій чи фінансових установ, - це обов’язок самих підприємців (бізнесменів) та інших багаточисельних представників громадянського суспільства. Розв’язання даної проблеми, в кінцевому підсумку може призвести до більш повного задоволення широкого кола потреб людини, вирішення соціальних суперечностей, властивих економічному прогресу, підтримки стійкості суспільства в цілому. Серед інших складових соціальної ролі малого підприємництва слід відмітити його вклад в пом’якшення неминучої майнової нерівності, підтримку соціально-вразливих верств населення, зміну структури власності, регулювання зайнятості населення на місцевому рівні і взагалі як буферної зони конкурентної економіки, здатної пом’якшувати наслідки структурних зрушень, що відбуваються в ній.
   Значне місце у формуванні цілісної концепції розвитку малого підприємництва належить вченим-економістам, зокрема: З. Варналію [1], В.Сизоненку [2], Л. Воротіній [3], С. Мочерному [4], Д. Ляпіну [5], В. Подсолонку [6], В. Яковлєву [7], А. Бусигіну [8], В. Васильєву [12-14], О. Турецкому [15], та ін. Окремі питання розвитку підприємництва в умовах становлення ринкової економіки розглядаються в наукових працях відомих українських економістів Н.Чумаченко, І. Лукінова, В. Гейця, А. Гальчинського [9], О. Кужель [10]. Неоцінений внесок в дослідження та систематизацію теорії підприємництва зробили вчені США, насамперед Ф. Хайек, П. Друкер, П. Самуельсон, Д. Речмен, М. Мескон [11] та ін. 
   Окреслене коло методологічних підходів провідних вітчизняних та зарубіжних економістів, практичні рекомендації фахівців-аналітиків сектору малого бізнесу стали основою для побудови цілісної моделі розвитку підприємництва в Україні в останні роки.
   Разом з тим, сьогодні ще залишаються нерозв’язаними доволі багато теоретичних та прикладних проблем розвитку малого підприємництва, що унеможливлює впровадження системного підходу, передусім, в державному регулюванні та підтримці суб’єктів малого підприємництва.
   В Україні існують також проблеми у приведенні національної класифікації суб’єктів малого підприємництва у відповідність до класифікації ЄС (Recommendation 2003/361/ЕС від 06.05.2003 р.).
Не зважаючи на велику кількість досліджень теоретико-методологічних основ діяльності та розвитку малих підприємств, в тому числі в Україні, слід сказати, що серед учених, фахівців органів виконавчої влади, суб’єктів підприємницької діяльності немає єдиної думки щодо найбільш ефективної реалізації факторів організаційного, економічного і правового характеру. Тому, на приклад в Україні, існують різні підходи до оцінки ефективності роботи МП, які функціонують в умовах спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності. В світі до дискусійних питань належать, також, шляхи фінансово-кредитного забезпечення діяльності малих підприємств, важелі опосередкованого корегування їх діяльності та багато інших. 
   Метою даного дослідження є розробка, виходячи з Цілей Тисячоліття, сучасної методологічно обгрунтованої концепції створення конкурентоспроможної економіки із розподіленою відповідальністю, яка повністю використовує потенціал суб’єктів малого підприємництва (СМП).
   В ході дослідження необхідно вирішити наступні завдання:
- розглянути основні тенденції та проблеми розвитку СМП в трансформаційний період розвитку економіки, яка прямує до приоритарного функціонування промислово-фінансових груп (ПФГ) на світових ринках;
- виходячи із ретроспективного аналізу розвитку малого бізнесу у Сполучених Штатах Америки спрогнозувати зміни в вирішенні соціально-економічних питань малим підприємництвом кластерного і загального типів;
- обгрунтувати використання інтегрального показника рентабельності праці при аналізі ефективності функціонування малих та серенціх підприємств, як у загальній системі, так і в інтегрованих формуваннях з „м’яким” і „холдінговим” веденням бізнесу;
- визначити сутність категорій «ефективність», «соціально-економічна ефективність» малого бізнесу з позицій мікросистемного аналізу;
- показати доцільність розглядати діяльність керівництва малих підприємств з позицій інноваційного і суто операційного підходів;
- визначити шляхи покращення морально-психологичного клімату у суспільстві за рахунок створення малих підприємств з метою отримання соціального ефекту;
- розкрити сучасні тенденції підвищення соціальної відповідальності малого бізнесу в умовах подолання фінансової світової кризи.
   Ступінь розробленості проблеми. Не з’ясованість і не узгодженість загально прийнятих критеріїв відношення підприємтв до сфери малого бізнесу призвела до суттевих відмінностей в оцінці розмірів середніх та малих підприємств, що робить неможливим порівнювати їх діяльність на міжрегіональному рівні. Наприклад, до малих підприємств в Європейському Союзі відносять підприємства з чисельністю працюючих до 50 осіб, а в США – до 500 осіб і т.п. Теж саме стосується і обсягу річного балансу. Якщо в Україні до малих відносять підприємства з обсягом валового доходу від реалізації продукції (робіт та послуг) за фінансовий рік до 500 тис. євро, то в Європейському Союзі – до 10 млн євро. З чим це пов’язано ? Відповідь на ці питання намагались дати багато фахівців. Це і S.Borner, i Christopher A. Bartlett, i Paul A. David, i Edward Denison, i Rudiger Dornbusch, i Lawrence Franko, i Peter H. Gray, i Albert O. Hirschman, i Michael E. Porter i багато інших. Але їм так і не довелось розробити загально прийнятного критерію поділу підприємств на малі, середні та великі. А взагалі це можливо, чи ні ? Скоріше за все можливо, бо незважаючи на різні підходи до відношення того чи іншого підприємства к тій чи іншій категорії по розміру, вчені майже всіх країн находять спільну мову при аналізі діяльності підприємств і без суперечок аналізують їх як малі, чи середні, чи великі. Що для них виявляється критерієм ? Зрозуміло, не розмір і не кількість найманих працівників, а скоріше за все вплив того чи іншого підприємства на соціальне середовище, на задоволення потреб певного прошарку (кількісний вимір) населення, на рівень рішення виникаючих проблем. Це майже без помилок сприймається фахівцями, а всі інші критерії виконують роль допоміжних. 
  Особливу увагу привертають до себе питання співвідношення на малих підприємтсвах інноваційного та операційного підходів до вирішення питань управління підприємством. В цьому плані важливе місце займають праці В.Терещенка, в яких досвід організації виробництва в США проаналізований і процес керівництва описаний на наукових засадах, але без непотрібного наголошення на інноваційності при виконанні звичних управлінських дій. Що фактично підтверджує існування закону збереження праці (1999) та його дію у виробництві. Але дія цього закону не розглянута при взаємодії малих підприємствах у кластерах і у промислово-фінансових групах, розвиток яких найбільш стрімко відбувається у останні роки в Східній Європі.
    В той же самий час криза 3-го та 4-го технологичного укладів набуває поширення в країнах СНД і відставання від країн не тільки Європи, а і Південної Америки зростає. В таких країнах, як Україна і Белорусь ця криза робить тільки перші кроки. Вона ще майже не зачепила широкі верстви населення у той мірі, як наголошують засоби інформації. В цих умовах традиційний підхід до розвитку малого підприємництва з гаслом подолання кризи шляхом його розвитку не дасть очікуваних результатів. І ми вважаємо, що це, в першу чергу, за рахунок дотримання хибної у сучасних умовах мети для малого бізнесу, а саме тільки отримання прибутку без реальних кроків по виходу економіки із тіні.
    Всі, наприклад, антикризові заходи в Україні нещадно критикуються фахівцями всіх парламентських фракцій. Тому їх позитивний повштух тухне на етапі формулювання цих заходів. Вони зараз майже не впливають на реальний економічний сектор, який існує за рахунок не дотриманя інституціональних норм і правил гри, залишаясь непривабливим до співпраці із промислово-фінансовими групами (ПФГ) розвинутих країн. Невтішні перспективи для економіки України можна побачити із знайомства із Національною стратегією розвитку „Україна 2015”, яка стврювалась Інститутом економіки і прогнозування НАН України, Інститутом демографічних і соціальних досліджень НАН України, Регіональним філіалом Національного інституту стратегічних досліджень в м.Харкові при Президенті України. Теж саме вважають і провідні фахівці і експерти у галузі економіки, політики, права, гуманітарного та суспільного розвитку. Так, наприклад, у дослідженні „Стратегічні виклики суспільству та економіці України у ХХ столітті” під редакцією академіка НАН України В.М.Гейця, академіка НАН України В.П. Семиноженка, члена-кореспондента НАН України Б.С. Кваснюка це найбільш обгрунтовано доведено (див. Документ 432 на www.cic-wsc.org).
    Існують і менш значущі у методологічному плані, але дуже важливі у практичній площині проблеми для малого бізнесу, які пов’язані із забезпеченням малого бізнесу банківськими послугами. Потребу та напрями удосконалення обліку, аналізу і планування банківської діяльності у своїх працях обгрунтовують вітчизняні автори: О.Д.Заруба, А.В.Каліна, Г.В.Митрофанов, Л.О.Примостка, І.М.Парасій-Вергуненко, К.Є.Раєвський, Р.І.Тиркало, З.І.Щибиволок, а також зарубіжні: О.В.Кукушкіна, Ю.С.Маслєнченков, В.Є.Черкасов, А.Д.Шеремет, В.В.Щербаков. Існують і більш молоді вчені, що в більшій чи меншій мірі досліджують дані питання - такі як Набок Руслан[6], Чумак Роман[10], Волохов Віктор[1], що теж вивчають питання взаємозв”язку управлінського обліку та дохідності банківської установи. Дослідженню проблем організації і методології управлінського обліку, присвячені праці таких видатних вчених та фахівців вітчизняних як Ф.Ф.Бутинця, Л.М.КІндрацької, М.В.Кужельного. В.Г.Лінника, А.М.Мороза, М.С.Пушкаря, В.І.Ричаківської, М.І.Савлука, В.В.Сопка, М.Г.Чумаченка, а також зарубіжних -В.Ю.Баликова, М.Вебера, К.Друрі, Т.П.Карпової, Б.Нідлза, Т.Скоуна, Д.Хана, А.Д.Шеремета, У.Шеффера. 
   Незважаючи на значну кількість наукових публікацій з питань обліку і аналізу в банках, бракує наукових праць, присвячених комплексному вивченню методик обліку доходів і витрат банку (особливо - управлінського обліку), їх аналізу, плануванню і прогнозуванню. 
   Як вказують Буряк В. та Волохов В., окремі науковці підкреслюють, що однією з головних особливостей управлінського обліку є те, що він поділяє витрати на два основних типи:
а) маржинальні (змінні);
б) постійні.
   При цьому дається наближене визначення маржинальних (змінних) та постійних витрат до згаданих вище понять, що використовуються в економіці малого підприємства. Відмінним та змістовним доповненням до тлумачення поняття "змінні витрати у діяльності банків" вбачається така думка: "зазвичай в управлінському обліку достатньо точним буде припущення про те, що маржинальні витрати на одиницю наданої послуги однакові для кожної додаткової одиниці".
    Суттевий внесок у розробку концептуальних підходів до розбудови і управління малим бізнесом роблять вищі керівники індустріально розвинутих країн. Прикладом цього позитивного впливу можна вважати заходи „Рейгономики” у США за часів Президента Рональда Рейгана, програми Маргарет Тетчер у Англії, програму підтримки малого бізнесу 2003 р. у США за часів Президента Дж.Буша та ін.
    В той же час аналіз літературних джерел і світової практики дозволяє зробити висновок, що концептуальних засад для розвитку єкономіки з максимально повним використанням можливостей малого підприємництва і бізнесу у світовій економічній науці ще не розроблено. Це ускладнює залучення позитивного досвіду з адаптуванням його до умов України.
  Предмет дослідження –це встановлення тенденцій і протиріч у соціально-ринковій економіці з аналізом позитивного досвіду використання малого підприємництва і бізнесу для досягнення сталого розвитку.
  Об’єкт дослідження – це економіка України із притаманними їй особливими рисами економіки пострадянського суспільства у стані непослідовної перебудови та в умовах соціально-політичного тиску.
  Методологічну і теоретичну основу роботи складають результати досліджень в економічній теорії та в економетриці останніх років, а саме таких Лауреатів Премії Пам’яті Альфреда Нобеля в економіці: Saymon Kuznec (1971), Wassily Leontief (1973), Leonid V. Kantorovich (1975), Gerard Debreu (1983), Sir Richard Stone (1984), Robert Solow (1987), Harry M. Markowits (1990), Gary S. Becker (1992), Robert Lucas (1995), Robert C. Merton (1997), Robert A. Mundell (1999), James J. Heckman (2000), George A. Akerlof (2001), Vernon L. Smith (2002) та інших. Сучасним обгрунтуванням головних висновків вважаємо доказ дії фундаментального закону економіки – Закону Збереження Праці (Васильєв О.В., 1999-2003) у досягненні ефективної роботи малого підприємництва і бізнесу. Також нами встановлена доцільність дотримуватись закону незнищуваності інтелектуально-духовної праці при розбудові організаційних структур малого підприємництва і механізмів взаємодії малих підприємств із промислово-фінансовими групами (ПФГ). У роботі використані наукові праці проф. Goutam Dutta (India), проф. Frank L. (Canada), проф. Pritviraj Chattopadhyay (New Zealand).
   Наукова новизна дослідження полягає у комплексному аналізі проблем формування концептуальних засад соціально-ринкової економіки, встановлені загальних закономірностей і протеріч, специфічних особливостей їх розвитку в період непослідовної трансформації економіки зі стану безвідповідальності середньої керівничої ланки до стану економіки із розподіленою відповідальністю. Обгрунтована і представлена концепція змін в вирішенні соціально-економічних питань малим підприємництвом кластерного і загального типів з метою досягнення приоритарного функціонування промислово-фінансових груп (ПФГ) на світових ринка.
   Нові результати досліджень можна сформулювати таким чином:
1. Встановлені основні тенденції та проблеми розвитку СМП в трансформаційний період розвитку економіки, яка прямує до приоритарного функціонування промислово-фінансових груп (ПФГ) на світових ринках;
2. Спрогнозовані зміни у вирішенні соціально-економічних питань малим підприємництвом кластерного і загального типів;
3. Обгрунтувано використання інтегрального показника рентабельності праці при аналізі ефективності функціонування малих та серенціх підприємств, як у загальній системі, так і в інтегрованих формуваннях з „м’яким” і „холдінговим” веденням бізнесу;
4. Визначена сутність категорій «ефективність», «соціально-економічна ефективність» малого бізнесу з позицій мікросистемного аналізу;
5. Обгрунтувана доцільність розглядати діяльність керівництва малих підприємств з позицій інноваційного і суто операційного підходів;
6. Визначені шляхи покращення морально-психологичного клімату у суспільстві за рахунок створення малих підприємств з метою отримання соціального ефекту;
7. Розкриті сучасні тенденції підвищення соціальної відповідальності малого бізнесу в умовах подолання фінансової світової кризи;
8. Показана дія Закону Збереження Праці (Васильєв О.В., 1999-2003) у досягненні ефективної роботи малого підприємництва і бізнесу;
9. Встановлена доцільність дотримуватись закону незнищуваності інтелектуально-духовної праці при розбудові організаційних структур малого підприємництва і механізмів взаємодії малих підприємств із промислово-фінансовими групами (ПФГ).
   Практична значущість роботи. Практична значущість виконаних досліджень складається із можливості використання отриманих результатів в практиці розбудови малого підприємництва, організації ефективної взаємодії малого бізнесу із промислово фінансовими групами (ПФГ), із позитивного впливу на систему цінностей громадянського суспільства та у становленні середнього класу, а також із практичних пропозицій по створенню інноваційного підприємництва в умовах непослідовної трансформації пострадянського суспільства. Практичним досягненням виконаних досліджень можна вважати конкретні пропозиціі по фінансовому забезпеченню розбудови системи малого підприємництва через банківський сектор, а саме в удосконаленні управлінського обліку в забезпеченні прибутковості комерційного банку.
    Положення і висновки дисертаційного дослідження мають практичну спрямованість і можуть бути використані для корегування програм соціально-економічного розвитку як на регіональному, так і на міжрегіональному рівнях, для визначення стратегії національного розвитку на макро і мікро рівнях, а також для створення засад сбалансованного і сталого функціонування економічної системи. Останне забезпечиватиме практичне виконання Цілей Тисячоліття (ООН, 2000).
   Реалізація результатів дослідження та їх апробація. Результати дослідження і практичні пропозиції автора включені в наукові звіти Державної Академії статистики, обліку та аудиту, а також Інституту світової економіки НАН України. Вони отримали відповідну оцінку на ІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми і механізми відтворення ресурсного потенціалу в контексті євроінтеграції” (19-20 жовтня 2006 р. в НУВГП, Рівне), на Міжнародній науково-практичній конференції „Корпоративне управління в Україні: менеджмент, фінанси, аудит” (4-5 травня 2006 р. НУВГП, Рівне), на Всеукраїнській викладацькій науково-практичній конференції „Фінансова система України: становлення та розвиток” (20-21 квітня 2007 р. Національний університет „Острозька академія”), на Всеукраїнській науково-практичній конференції „Фінансова система України: становлення та розвиток” (16-17 травня 2008 р. Національний університет „Острозька академія”), на ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми і механізми відтворення ресурсного потенціалу в контексті євроінтеграції” (9-10 жовтня 2008 р. в НУВГП, Рівне). Вони склали основу низки лекцій, які автор читав і читає у Державній академії статистики, обліку та аудиту Держкомстату України (Рівненська філія) та у ПВНЗ „Європейський університет”.
   За матеріалами досліджень автором надруковано 10 праць (загальним об’ємом 8 друкованих аркушів), ряд тез і виступів.
   
    Структура дисертації:
    Цілі і завдання дослідження визначили слідуючу логіку і структуру роботи:
  Розділ 1. Теоретико-методологічні засади дослідження розвитку малого підприємництва і бізнесу.
1.1.Концептуальні підходи шодо ролі малого підприємництва в соціальній економіці.
1.2.Місце малих підприємств в економіці держави.
1.3.Теоретично-методологічні підходи до визначення економічної ефективності малого підприємництва.
    Розділ 2. Тенденції розвитку малого підприємництва.
2.1.Про необхідність розвитку малого підприємництва як особливого сектору економіки України.
2.2.Соціально – економічна ефективність малого підприємництва: методичний аспект.2.3.Мале підприємництво в соціально-орієнтованій ринковій економіці.    Розділ 3. Мале підприємництво в Україні у світлі загальносвітових цивілізаційних зрушень.3.1.Становлення середнього класу в Україні - найважливіше завдання для малого бізнесу.3.2.Забезпечення діяльності малих підприємств за рахунок удосконалення управлінського обліку фінансово-кредитних установ.3.3.Становлення інноваційного малого бізнесу в Україні.3.4.Соціальна відповідальність бізнесу в громадянському суспільстві.   Практика впровадження результатів дослідження і висновки.    Список використаних джерел.     Перелік друкованих праць автора у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Джерело: http://iful.at.ua/publ/10-1-0-8
Категорія: Dissertations / Дисертації-доповіді | Додав: Vavaliant (25.05.2009) | Автор: Гребенюк В.В.
Переглядів: 1562 | Коментарі: 1 | Теги: економіка підприємництва | Рейтинг: 5.0/11 |
Всього коментарів: 1
0
1 5013   [Матеріал]
Соціально-орієнтована економіка України - це вищий щабель суспільно-економічного розвитку держав. Відповідно, дана наукова робота має вкрай актуальне значення в транформаційний період розвитку української економіки. Нам потрібний досвід розвинутих держав світу.

Ім`я *:
Email *:
Код *:

Copyright MyCorp © 2021